ВИБУХИ ЯК ВИРОК

Черговий вибух складів боєприпасів пролунав під ранок 9 жовтня неподалік міста Ічня Чернігівської області. Як повідомляє Генштаб Збройних сил України, інформація про перші вибухи надійшла близько 3:30 ранку. Вибухи прогриміли на технічній території 6-го арсеналу Міноборони, неподалік від селища Дружба.

Наразі розгорнуто штаб ліквідації катастрофи, розпочато евакуацію населення із зони можливого ураження, у котрій знаходиться приблизно двадцять тисяч людей. На місце події прибув прем’єр-міністр Володимир Гройсман, представники Генштабу та усіх спеціальних служб.

Задля безпеки в радіусі 30 кілометрів від міста Ічня закрито повітряний простір, призупинено рух залізничного транспорту,  перекрито рух автотранспорту на деяких шляхах державного значення.

За фактом вибухів порушено кримінальне провадження. Та сьогоднішній вибух поблизу Ічні, на території 6-го арсеналу Міноборони – не перший випадок зі знищенням  арсеналів Збройних сил України. Вибухи на складах боєприпасів в Україні гримлять постійно і регулярно ось уже 15 років.

Вибухи та пожежі, починаючи з 2003 року, траплялися на шести військових складах, Ічня уже сьомий випадок.

10 жовтня 2003 рік на об’єднаних складах боєприпасів 52-ї механізованої бригади 6-го армійського корпусу Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України поблизу Артемівська (нині Бахмут) Донецької області під час зварювальних робіт почалася пожежа. Вогонь знищив десять із сімнадцяти складів, вибухнуло (вдумайтеся у цифру) майже 3 тисячі тон снарядів. За даними Міністерства оборони на базі зберігалося 32 тисячі ракет-снарядів до системи “Град”, понад 46 вагонів боєприпасів.

Вибухами пошкоджено п’ять шкіл, три лікарні, більше шестидесяти багатоквартирних та  ста двадцяти приватних житлових будинків. Покарані за це лише начальник служби ракетно-артилерійських озброєнь і начальник складу, із якого почалася пожежа – отримали вісім років ув’язнення, та позбавлені судом військових звань. З вищого керівництва МО, за нашими даними, покарання не отримав ніхто.

6 травня 2004 року почалася пожежа на артилерійських складах військової частини А-2985 біля села Новобогданівка Запорізької області. Знищено майже 90 тисяч тон боєприпасів. Цього разу, важливо акцентувати на цьому увагу, як і попереднього, у повітря знову злітають боєприпаси для систем “Град”, “Смерч” і “Ураган”. Окрім цих боєприпасів на базі зберігалася радянська, німецька і угорська зброя часів першої світової, 20-х та 30-х років.

Вибухи лунають декілька днів, радіус розльоту досягав 40 км, понад сім тисяч осіб довелося евакуювати з одинадцяти сіл. Внаслідок цієї катастрофи загинуло п’ятеро людей, близько сотні осіб отримали поранення, пошкоджено 4 км газопроводу.  До числа поранених у 2005 році добавилося ще п’ятеро, а у 2006 ще чотири людини.

Вибухи у Новобогданівці лунали ще й влітку та у липні-серпні 2006 року. На щастя при повторних вибухах обійшлося без жертв. 18 травня 2007 року під час знищення боєприпасів тут прогримів останній вибух, уже без пожежі. Як встановили пізніше, раптово спрацювали ті снаряди, що були пошкоджені під час попередніх пожеж. Територію тих артилерійських складів та навколо військової частини А-2985 вдалося повністю Розмінувати тільки через десять років.

На цей раз за службову недбалість та необережне поводження з боєприпасами суд у 2008 році засудив до шести років позбавлення волі колишнього начальника Новобогданівської військової частини. За таку масштабну трагедію своїх посад позбулися начальник Генштабу Збройних сил України Олександр Затинайко та головнокомандувач Сухопутними військами Петро Шуляк.

27 серпня 2008 року за 150 кілометрів від Харкова у місті Лозова на території військової частини 0829 загорівся склад, 61-го арсеналу Південного оперативного командування сухопутних військ, внаслідок чого здетонували 63 тисячі тон боєприпасів, з 95 тисяч, що зберігалося тут.

Осколки мін і снарядів розліталися до п’яти кілометрів. Жертв вдалося уникнути лише завдяки тому, що вчасно були евакуйовані усі жителі в радіусі 3 км від складів.  Вибухами пошкоджено 48 житлових будинків та 14 будівель соціальної сфери району.

Розміновування тих двох третин арсеналу, котрі вціліли після пожежі, відбувалося впродовж кількох наступних років.

Засуджені за, це може видатися знущанням над логікою, те, що не розпорядилися вчасно прибрати біля складу звалище, з якого почалася пожежа, командир частини та його заступник звільнені за амністією. За нанесені збитки обороноздатності держави і руйнування житлової та соціальної сфери ніхто не поніс жодного покарання.

Здавалося після початку військової агресії на сході України, фактично підчас війни, військові мали б стократно збільшити опіку та захист військових об’єктів, в першу чергу, складів з боєприпасами, зброєю та військовою технікою. Та де ж там!

29 жовтня 2015 року загорілися і почали вибухати склади Міноборони з боєприпасами в місті Сватове Луганської області. В арсеналі, за даними Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, було орієнтовно 3,5 тисячі тон боєприпасів різної модифікації.

Лише тому, що на складах зберігалися боєприпаси стрілецької та малого артилерійського калібру, радіус розльоту був невеликим. Одначе… відстань до найближчого житлового будинку від складів становила всього триста метрів. В наслідок надзвичайної ситуації зруйновано 59 багатоповерхових будинків, 581 приватний будинок і 21 об’єкт соціальної сфери. Кабінет Міністрів виділив  на відновлення 52,65 млн гривень.

Спочатку вибух кваліфікували, як теракт. Навіть було відкрито кримінальне провадження за статтею “тероризм” та пізніше визнали, що все сталося через недбалість посадових осіб. Встановлено, що причиною пожежі на території військової частини стала сигнальна ракета, випущена з-за меж складу військовослужбовцем у майора, котрому інкримінували (всього лиш) недбале ставлення до військової служби і взяли під варту. Усіх перепитій перебігу розслідування та розгляду цієї справи годі й переповідати.

Однак у реєстрі судових рішень фігурує остання щодо горе майора постанова суду – продовжили утримання під вартою і жодних повідомлень у ЗМІ про перебіг цієї справи не з’являлося.

Що б ви думали у підсумку?! В часи воєнного протистояння з агресором, як би його не називали, у безпосередній близькості до зони воєнних дій, офіцер збройних сил підриває 3,5 тисячі тон стрілецьких та артилерійських боєприпасів малого калібру і за три роки жодного винного, ніхто не покараний, ніяких оргвисновків! Винних нема!!!

23 березня 2017 року почалися вибухи і спалахнула пожежа на найбільшому українському складі зброї та боєприпасів у місті Балаклія Харківської області.

Унаслідок вибухів постраждало п’ятеро осіб, загинуло дві жінки. У 10-кілометрову зону ураження потрапило 36 тис. осіб, п’ять будинків у Балаклії було зруйновано, понад 300 – пошкоджено.

Міністр оборони Степан Полторак повідомив, що пожежа знищила 70% боєприпасів. Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос припустив, що пожежа могла статися внаслідок диверсії, начебто перед вибухом чули гудіння безпілотника. Пройшло більше року, однак жодних повідомлень про розслідування немає. Ніхто з тих, хто має відповідати за антитерористичну діяльність не притягнутий до відповідальності.

22 вересня 2017 року пролунали вибухи на складах боєприпасів у районі села Малоянисоль Нікольського району Донецької області. Як зазначили правоохоронці, вибухи пролунали через пожежу, що виникла у полі. На щастя пожежу вдалося швидко загасити, обійшлося без масштабних наслідків. Можливо, саме тому про неї майже ніхто не згадує.

26 вересня того ж 2017 року  у селищі  Калинівка Вінницької області на території військової частини А1119 вибухає другий великий склад боєприпасів Збройних сил України.

За різними оцінками там зберігалося близько 188 тисяч тон боєприпасів. Щоб перевести таку кількість цього дуже специфічного військового майна, потрібен був би потяг з десяти тисяч умовних вагонів. (За іншими даними на складі зберігалося 83 тисячі тон боєприпасів – більше третини (32 тисячі тон) злетіло у повітря). Площа складів становить 60 га. Відомо, що на цих складах зберігалися ракети систем залпового вогню “Смерч”, “Ураган” і “Град”. Після надзвичайної ситуації під Вінницею у пресу просочилися інформація, що на складах було декілька осередків вибухів, а потужних вибухів було два. Один – це відкрите сховище, де лежали “Тюльпани, а другий у бункері з “Ураганами”.

Після чергового скандального знищення військового складу з боєприпасами начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко мужньо зробив заяву, що вибухи на військових арсеналах, які сталися останніми роками, є результатами спеціальних операцій російських спецслужб.

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман висловився ще конкретніше, мовляв,  пожежа почалася через “зовнішню причину”.  Головний керівник генеральний прокурор Юрій Луценко на усю країну, як завжди, відповідально заявив, що вибухи в Калинівці міг спричинити закладений детонатор. Помічник міністра оборони Юрій Бірюков висловив своє припущення, що у Калинівці для атаки на артсклади використали безпілотний літальний апарат. Та їх усіх остудив своїм  спростуванням головний військовий прокурор Анатолій Матіос, котрий коротко, по військовому повідомив, що ніяких слідів ворожої ДРГ не виявлено. Як то кажуть

За вибухи в Калинівці «цапом відбувайлом» призначено цілого майора, начальника режимної служби Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Ніхто з високого генеральського начальства не позбувся своєї посади, нікого не відправили на заслужений відпочинок, нікого не притягнули до кримінальної відповідальності! Ми вже мовчимо про… «за законами воєнного часу…» І що б не говорили, сміємо усім нагадати, війна таки точиться на східних рубежах  Вітчизни.

А збиток від вибухів у Калинівці за оцінками різними ЗМІ сягає від $400 до $800 млн. і у повітря там злетіло боєприпасів більше ніж українська армія використала до того за весь час бойових дій на Донбасі.

 

То що ж чекати українському суспільству після чергового знищення військових складів. Що має трапитися у цій країні, щоб Головнокомандуючий та керівник Генерального штабу зробили організаційні висновки. Здається, що складів з боєприпасами в Україні залишилося менше ніж знищено. Чи військові чекають поки безвідповідальність, некомпетентність, нехлюйство допоможуть ворожим ДРГ знищити усі склади зі зброєю та технікою? Чим тоді воювати будемо, панове офіцери? Чи підемо з простягнутою руко до закордонних друзів та НАТО, щоб допомогли хто чим може?  Та хто, з огляду на усі ці вибухи, довірить нам зброю?

Мабуть пора робити висновки!

 

 

Про admin

Зверніть увагу!

ТРИ КРОКИ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ВІД ВАКАРЧУКА

На сайті “Української правди” з’явилася пропозиція від співака та громадського діяча Святослава Вакарчука щодо реформування …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *