Головна / ПРЕС-ЦЕНТР / АНАЛІТИЧНІ СТАТТІ / ЧИ ЗАЛИШИМОСЯ МИ В МАЙБУТНЬОМУ ЛЮДЬМИ?

ЧИ ЗАЛИШИМОСЯ МИ В МАЙБУТНЬОМУ ЛЮДЬМИ?

БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ НЕ УСВІДОМЛЮЮТЬ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ: ПРОМОВА ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ІСТОРИКА В ДАВОСІ

Під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі відомий ізраїльський історик та автор книг “Sapiens: Коротка історія людства” і “Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня” Юваль Ной Гарарі поділився своїм баченням майбутнього.

«Патріот Тернопілля» пропонує  своїм читачам ознайомитися з виступом цього знаного історика про сучасні досягнення технологій та небезпеку цих технологій для кожної людини і людства в цілому.

” Зараз наука замінює еволюцію природного відбору еволюцією розумного задуму. Не Божого задуму, а людського “. – сказав Харарі.

«За допомогою спеціального алгоритму можна обчислити активність мозку, артеріальний тиск і таке інше. – пояснив він, – Алгоритми можуть прогнозувати бажання, маніпулювати емоціями, приймати рішення від вашого імені”.

ПРО ЗМІНУ СЕМАНТИКИ СЛОВА “РОБОТА” У МАЙБУТНЬОМУ

Впродовж всієї історії розуміння праці неодноразово змінювалося. Протягом досить великого періоду (можна сказати, більшої частини своєї історії) люди взагалі не працювали – вони виживали. Тобто сама ідея роботи: я встаю і о 8:00 їду на роботу, де перебуваю до 17:00, – це сучасне поняття. Наші предки, мисливці і збирачі, впродовж сотень тисяч років обходилися без роботи. Тривожність через можливість втрати роботи – також порівняно новий феномен. У ході промислових революцій останніх століть людина постійно відчувала страх, що машини візьмуть верх, а вона стане непотрібною. І цього разу,вочевидь, думаю, це може виявитися правдою. Як у випадку з хлопчиком, який кричав «Вовки! Вовки!”. Зрештою, вовки прийшли.

 

Зараз люди стикаються з більш страшним поняттям, ніж експлуатація, – зі своєю непотрібністю. Коли тебе експлуатують, ти, щонайменше, знаєш, що ти важливий, що цього ніхто не зробить. Звідси і перша проблема з ростом тривожності. Вважаю, нові професії все ж з’являться. Питання в тому, чи зможуть люди себе “перевинайти”, щоб зайняти ці вакансії. І перевинаходити себе доведеться кожні 10 років, тому що ми переживаємо не одну технологічну революцію, а цілий каскад. Перевинаходити себе в 20 років – одна справа, але змінюватися у 30, 40, 50 років – дуже важко. Це теж сильно підвищує нашу тривожність.

Люди взагалі роблять багато такого, що не вважається роботою. Наприклад, ростять дітей. І велика частина роботи, яку виконують люди останні декілька століть, просто не в їх природі. Ми не можемо назвати щось “природною” роботою для людини.

Коли говоримо про майбутнє ринку зайнятості, ми занадто багато уваги приділяємо роботизації. Нам варто стільки ж уваги приділяти біотехнологіям. Безліч нових професій буде пов’язано з розумінням людських емоцій. Навіть безпілотні машини повинні будуть розуміти, як себе ведуть пішоходи. І вже тим більше це актуально, якщо машини замінять банкірів або соціальних працівників.

Якщо поглянути на речі під іншим кутом зору, стає зрозуміло – потрібно захищати не професії, а людей. Можна позбутися певних професій за непотрібністю – вони не варті того, щоб їх зберігати. Хто хоче все життя бути касиром? Ми повинні думати про людей, а не про професії. В даному випадку у нас не криза зайнятості, а криза сенсу роботи.

Як історик зауважу, що в порівнянні із Середньовіччям люди зараз живуть просто в раю, але чомусь так себе не відчувають. Ми вміємо старанно працювати, бути ефективними, але не вміємо розслаблятися. Якщо вирішити проблему з кризою сенсу роботи, вирішиться й проблема  дозвілля.

Найкраща порада, яку я міг би дати, – інвестуйте у власну пристосованість. Всі ваші інвестиції у навчання того чи іншого навику, наприклад програмування – це лотерея. Ви не знаєте точно, чи стане в нагоді вам те чи інше вміння, але в часи хаосу вам точно знадобиться емоційна стійкість, здатність пережити всі ці зміни. Втім, це дуже складно. Не знаю жодного університету, де б цьому вчили.

ПРО МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА

Точно не пам’ятаю, хто висловив цікаву думку: якщо вам будуть розповідати про 2050 рік і це буде виглядати як наукова фантастика, ймовірно, це неправда. Але якщо опис 2050 років не звучатиме як наукова фантастика, то це точно неправда.

Можливо, ми одне з останніх поколінь Homo sapiens. Через століття або два Землю будуть населяти організми, які будуть так само сильно відрізнятися від нас, як ми – від неандертальців або шимпанзе. Адже в наступних поколіннях ми навчимося модифікувати наше тіло і розум, і це стане головним продуктом економіки XXI століття.

Як саме виглядатимуть майбутні господарі планети? Це будуть вирішувати ті, хто володіє інформацією. В руках тих, хто буде її контролювати, буде контроль за життям на планеті. Інформація – найважливіший актив в світі. Не земля, як у давнину, навіть не промислове устаткування, як останні декілька століть. Що ж трапиться, якщо надто велика кількість інформації буде сконцентрована в руках крихітної купки обраних?

Людство розділиться. Але не на класи, а на різні види. Інформація тому так важлива, що ми досягли точки, коли можемо «зламувати» не тільки комп’ютери, але й людський організм. Для цього потрібні дві речі: велика обчислювальна потужність і величезний обсяг даних, зокрема, біометричних. До сьогоднішнього дня ні у кого не було цих інгредієнтів для “злому” людства. Навіть у КДБ або іспанської інквізиції, що мали можливість спостерігати за людьми цілодобово, не було цього. Тепер ситуація кардинально змінюється завдяки двом революціям, що творяться у зараз одночасно: розвиток комп’ютерної науки (розквіт машинного навчання, штучний інтелект) і розвиток біології, зокрема нейробіології. Це дає нам необхідне розуміння, як працює людський мозок. Можна підсумувати півтора століття біологічних досліджень трьома словами: організми – це алгоритми. І ми зараз вчимося тому, як розшифрувати ці алгоритми. Можливо, найважливіший винахід для обох революцій – біометричний сенсор, який переводить біохімічні процеси у нашому тілі та мозку в електронні сигнали, які може аналізувати комп’ютер. Розшифрувавши ці алгоритми, можна створити істот, які будуть кращими за людей. Але як такі істоти у майбутньому будуть застосовувати ці технології, чесно кажучи, не маю поняття. Зараз цей процес ведеться на трьох фронтах. Перший – біоінженерія, вчені вирощують нові органи, оновлюють старі, втручаються в організм на генетичному рівні і так далі. Це найбільш консервативний фронт, наразі він використовує традиційні “цеглини”, з яких складається організм, яким ми його знаємо останні кілька мільярдів років. Другий фронт більш радикальний – комбінація органічного та неорганічного (біонічна рука, комп’ютерний інтерфейс в мозку, друга імунна система, створена з мільйонів нанороботів  і тому подібне). Але навіть у цьому випадку ваш мозок залишається органічним, незважаючи на те, що підключений до різного роду пристроїв та Інтернету. Третій фронт – найбільш радикальний – створення повністю неорганічних форм життя. Чи можна цього досягти, питання залишається відкритим. Наразі непізнаною є таїна свідомості – ми й сьогодні поняття не маємо, що воно таке і як з’являється у людини. Загальний консенсус – свідомість знаходиться в мозку, і якщо “зламати” його та зрозуміти, як працюють ці мільярди нейронів, що створюють досвід та емоції, то не буде перешкод, щоб відтворити їх на іншому “матеріалі”. Можливо, з неорганічними формами життя у нас так нічого і не вийде, але все більше серйозних вчених переконуються в тому, що рано чи пізно це трапиться.

Люди взагалі не знають себе по-справжньому. Тому алгоритми – реальний шанс дізнатися себе краще. Наведу приклад з особистого життя: у 21 рік я усвідомив свою гомосексуальність, до цього я її заперечував. Я не виняток – багато людей живуть, заперечуючи цей факт, вони просто не знають про себе щось дуже важливе. Уявіть собі ситуацію, коли через 10-20 років алгоритм зможе розповісти тинейджеру про його орієнтацію. Алгоритм відстежує рухи ваших очей, тиск, активність мозку і повідомляє вам, хто ви є. Навіть якщо приховувати свою орієнтацію від друзів і колег, ці дані можуть отримати Amazon, Google, Facebook. Алгоритми, що стежать за вами, повідомлять, наприклад, компанію Coca-Cola, що якщо вона хоче продати вам свій напій, не варто показувати вам рекламу з оголеними дівчатами. Ви цього навіть не помітите, але корпорації прекрасно знають, що ця інформація варта мільярдів.

Як регулювати володіння інформацією? На відміну від землі та промислового устаткування, інформація всюди і в той же час ніде, її можна копіювати, вона поширюється з неймовірною швидкістю і так далі.

Кому ж належить інформація про мене? В даний час більшістю даних володіють корпорації, і людей це турбує. Але якщо уповноважити уряди націоналізувати інформацію, це призведе до цифрової диктатури.

ПРО “ЦИФРОВУ ДИКТАТУРУ”

Коли у нас будуть алгоритми, здатні розуміти мене краще, ніж я сам, вони зможуть передбачати мої бажання, маніпулювати моїми емоціями і навіть приймати за мене рішення. Якщо ми не виявимо обережність, прийде епоха цифрової диктатури. У XX столітті демократія прийшла на зміну диктатурі, позаяк була кращою в опрацюванні даних і прийнятті рішень. Демократія розподіляє інформацію і наділяє інституції та людей правом приймати рішення. Диктатура ж зосереджує всю інформацію та прийняття рішень в одних руках. Перша модель працювала більш ефективно, тому, наприклад, американська економіка перевершила радянську. Однак в XXI столітті біотехнологічна революція може гойднути маятник у зворотний бік: централізований розподіл інформації може стати більш ефективним. Якщо демократія не пристосується до нових умов, нові люди будуть жити при цифровий диктатурі. Візьмемо, наприклад, Північну Корею: люди там будуть носити, скажімо, спеціальні біометричні браслети. Коли людина увійде в кімнату і побачить портрет чергового великого вождя, браслет зчитає її емоції, тиск і перешле дані до відповідних органів – так буде виглядати цифрова диктатура. Контроль інформації дозволить світовим елітам зробити щось ще більш радикальне, ніж цифрова диктатура. “Зламуючи” організми, еліти отримають можливість перебудувати майбутнє життя. І це буде найбільша революція в історії не просто людства, а всього живого на Землі. Протягом 4 мільярдів років правила існування життя на планеті не змінювалися, все живе підпорядковувалося законам природного відбору і органічної біохімії. Але зараз наука замінює еволюцію природного відбору еволюцією розумного задуму. Не Божого задуму, а людського. Якщо не врегулювати це питання, крихітна група людей, еліта, отримає до неї доступ і буде визначати майбутнє життя на Землі. Багато політиків як музиканти: вони грають на людських емоціях і біохімічній системі. Політик виголошує промову, і вся країна охоплена страхом. Політик публікує “твіт”, і… – вибух гніву.

Не думаю, що варто давати цим “музикантам” найдосконаліші інструменти і, вже тим більше, довіряти життя у Всесвіті. Крім усього іншого, у них навіть немає свого бачення майбутнього. Замість цього вони годують публіку ностальгічними фантазіями про минуле. Як історик можу розповісти вам про минуле. Перш за все, там було не так уже й класно – побувати там вам би не захотілося. До того ж минуле не повернеться. Тому ностальгічні фантазії – Не рішення.

Кому ж повинна належати інформація? Чесно не знаю. Дискусія про це тільки почалася. Не можна чекати негайної відповіді на це важливе питання. До обговорення повинні підключитися вчені, філософи, юристи і навіть поети. Особливо поети! Адже від відповіді на нього залежить майбутнє не тільки людства, але і самого життя на планеті. Та прогрес поки незначний. Більшість людей взагалі не усвідомлюють, що відбувається і що на кону. Багато урядів (за винятком влади Китаю – там точно все розуміють) також відмахуються: у нас, мовляв, є більш термінові справи. І це дуже небезпечно. Як історик я намагаюся донести до максимально великої кількості людей те, що відбувається в світі. Щоб якомога більше людей взяли участь в обговоренні нашого спільного майбутнього.

Про admin

Зверніть увагу!

Виступ Анатолія Паламаренка з текстом Павла Глазового “ВІЧНА УКРАЇНА”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *