Головна / ДОПОМОГА / ГРОМАДЯНАМ / ТОРФ’ЯНА ОТРУТА НАД ТЕРНОПОЛЕМ:

ТОРФ’ЯНА ОТРУТА НАД ТЕРНОПОЛЕМ:

учора – проект, нині – тестові експерименти, а чи загрожує нам сумна реальність завтра?

На порозі – новий опалювальний сезон. А з таким жаданим теплом в наші оселі прийдуть фінансові турботи: не в одного болітиме голова від комунальних тарифів, які, можна не сумніватися, здатні перестрибувати планку платоспроможності простих українців. На цьому фоні дуже привабливою виглядає декларована міською владою турбота про здешевлення палива, на яком працюють тернопільські котельні. Нас запевняють, що альтернативні джерела енергоносіїв здатні покласти край монополії дорогого російського газу. А що мається на увазі під «альтернативою»? Навіть не особливо обізнана в технологічних тонкощах людина впевнено відповість: вугілля, дерево, торф.

У зв’язку із на диво оперативним налагодженням торф’яного виробництва на Шумщині останній вид палива стає домінуючим у виборі. Ось і можуть в недалекому майбутньому окутати клуби густого диму наше прекрасне і поки що відносно чисте місто, бо за планами керівництва міста, сім котелень системи КП «Тернопільміськкомуненерго» будуть працювати на «економній» альтернативі газу – торфі. Яким же повітрям доведеться дихати жителям обласного центру?

Ті тернополяни, яким доводиться мешкати в районі вже відповідно реконструйованих котелень (до речі, в мас-медіа нещодавно оприлюдено повідомлення про те, що в місті після кількамісячних протестів активістів припинено роботу котелень на альтернативному паливі) уже побачили «усмішку того щастя». На громадських слуханнях, що відбулися вчора в обласній філармонії, люди з плачем і обуренням розповідали про сморід, сажу у власних оселях, алергічні та респіраторні захворювання у дітей. «Невже в недалекому майбутньому доведеться чисте повітря закуповувати в балонах?» – ремствували вони, риторично (на слуханнях не було помітно керівників міста) запитуючи: «Чому під альтернативою влада не розглядає енергію вітру і сонця, не звертається до перспективної і привабливої, як свідчить досвід європейських країн, теми біогазу? Чому не порадилася з тернополянами, а поспішила втілювати проекти, не заручившись згодою громади? Чому діяла за спинами людей? Чому заздалегідь не отримала висновків компетентних екологічних служб, висококваліфікованих науковців вітчизняної Академії наук і міжнародних природоохоронних організацій».Чому довелося екологам звертатися з позовом у суд? Отих «чому» звучало немало, бо зал філармонії, де відбувалися громадські слухання на тему «Заборона реалізації КП ТМК «Тернопільміськтеплокомуненерго» проектів, пов’язаних із будівництвом, введенням в експлуатацію та експлуатацією теплогенеруючих установок, призначених для виробництва теплової енергії з використанням альтернативних видів палива (торфу) в м. Тернополі», був переповнений. Вирували не просто гострі емоції, а кипів біль. Бо повітря, яким дихаємо, то наше здоров’я і життя.

Керівник тепловиків  казав, що підприємство працює в складних умовах, а споруджена ще за часів СРСР система централізованого теплопостачання була зорієнтована на тодішні економічні та соціальні умови, коли газ був дешевим. За сучасними технологіями, запевняв очільник теплового підприємства, одна котельня передбачена щонайменше на три види палива, а викиди – на рівні європейських норм. Мовляв, чого побоюватися, якщо моніторинг здійснюватимуть європейські спеціалісти, а проекти реалізуються за підтримки авторитетних Європейського банку реконструкції і розвитку та Світового банку. У тому, що технологія безпечна, намагався переконати тернополян і представник фірми з Фастова, яка й займається втіленням проектів. Один із його аргументів полягав у тому, що рукавний фільтр непростий, у мільйон обходиться: надійно захищатиме від шкідливих викидів у атмосферу і працюватиме 2-3 роки.

Знавці технологій знайшлися і в залі. «Цей фільтр призначений для процесу завантажування торфу в котел. У Фінляндії, наприклад, котельні оснащені потужними сучасними чотирикамерними фільтрами і їх не встановлюють у житлових масивах. А де гарантія, що фільтри своєчасно замінюватимуть? І де на це брати немалі гроші?» – підходили до мікрофона учасники слухань. Допитувалися і про інше: якої форми власності будуть нові котельні? Чому ніхто не радився з громадою міста, коли йшлося про місця їхнього облаштування? Чому котельні почали переоснащувати, не дочекавшись висновків екологічної інспекції? Депутат міськради Петро Ландяк, член комісії із житлово-комунального господарства, був категорично-точним: «Депутати приймали рішення про можливість заміни газу – і все. А далі діяв виконавчий комітет». Комісія, запевнив він учасників слухань, була проти торф’яних котелень, бо не на висоті «екологія плюс порушення в організаційно-правовій формі».

– Спалювання торфу супроводжується викидами оксидів азоту, сірки, вуглецю, залишків радіонуклідів, – пояснила дипломований хімік Олександра Підгурська. – Якщо оксиди сірки смердять, то інші не мають неприємного запаху, але вони дуже небезпечні – канцерогени, що, як відомо, здатні викликати онкологічні захворювання. Українські торфородовища за складом елементів відрізняються від європейських. За півгодини роботи котельні, що на вулиці Протасовича, далося в знаки легке хімічне отруєння – заболіла голова. Чистим джерелом тепла котельні на торфі не можуть бути. Такий висновок отримала з Національної академії наук та авторитетної американської організації USAID.

Громадські слухання завершилися сподіваним: море рук піднялося вгору, голосуючи за звернення до Тернопільської міськради з вимогою на найближчій сесії на вимогу громади розглянути питання негайної заборони реалізації «торф’яних» проектів.

Голова обласної організації політичної партії «Патріот» Богдан Стасишин під час громадських слухань виступив з позицій просто тернополянина, члена місцевої громади: «Хочу, щоб мої діти і внуки жили в затишному місті, дихали чистим повітрям, а не отруєним. Обурює те, що нас, простих мешканців Тернополя, вважають «електоратом», на нас не зважають, приймаючи доленосні рішення, порушуючи при цьому законодавчу процедуру. А ми всі, хто мешкає в Тернополі, є не просто співвласниками майна, а ми – господарі міста і ми – влада. Ті, хто працює в міській владі, просто виконують функції, які їм делегувала громада. Треба це пам’ятати постійно. Людина, її життя, безпека і здоров’я  – найвища соціальна цінність держави. Так каже Конституція України. І не треба нехтувати цим важливим   конституційним принципом». Богдан Ізидорович переконаний: «Усіляку справу треба спершу обговорити з членами територіальної громади і діяти в інтересах людей, від яких і отримано мандат довіри».

Андрій РУДЕНКО.

 

Про admin

Зверніть увагу!

ВИБУХИ ЯК ВИРОК

Черговий вибух складів боєприпасів пролунав під ранок 9 жовтня неподалік міста Ічня Чернігівської області. Як …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *