Головна / ПРЕС-ЦЕНТР / ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ / Сім років житлових поневірянь

Сім років житлових поневірянь

  «Громадяни можуть реалізувати конституційне право на житло».

(2 ст. Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»)

Патріот Тернопілля за родом своєї діяльності щоденно  стикається  з фактами порушення Законів, маніпулювання інструкціями, свавіллям чиновників. Здавалось би мали б уже звикнути… Однак ситуація що склалася навколо гуртожитку міської комунальної лікарні №3 м. Тернополя, що на вулиці Федьковича, 14 доводить – звикнути до безцеремонного потурання правами  неможливо.

В редакцію звернулися медпрацівники, котрі прожили більше 15 років за вказаною адресою, бо керівництво лікарні та міська влада безцеремонно штовхає їх в коло безхатьків. Влада, яка за своєю суттю мала б дбати за благополуччя городян, робить усе, щоб знівечити людські долі.

Епопея спроби приватизувати житло мешканців будинку на вулиці Федьковича, 14, у Тернополі почалася з 2008 року, ще за часів мера Левківа, активно продовжилася під час головування мерією Романа Заставного і, звичайно, розквітла під орудою сучасного керманича міської ради — Сергія Надала.

Щойно Верховна Рада України дозволила приватизувати житлову площу в гуртожитках, як одразу ж означилися вражаюча закономірність – чим ближче гуртожиток до центру міста, тим важче жителям приватизувати його.

Оскільки гуртожиток знаходиться в центрі міста Тернополя, то є ласим шматком для ділків і багато хто має на нього свої види. Жителі будинку пройшли чи не всі відомі кола пекла, щоб узаконити свої права на житло: десятки позовів у суд і судових засідань, сотні зустрічей і прийомів у чиновників, тисячі заяв і клопотань у розмаїті інстанції.

У всіх цих перипетіях чітко прослідковується намагання влади прибрати до рук будинок на  Федьковича, а його мешканців виселити! Чиновники відкрито не можуть цього зробити, тому вони вдаються до різноманітних апаратних дій, щоб «узаконити» свої прагнення.


 

Ще у 2001 році керівництво лікарні вирішує здати частину приміщень у винайм певній фірмі «І». Для цього потрібно визнати житлову площу непридатною для житла і вивести з житлового фонду. Чи зробили це у далекому 2001 невідомо. Але фірма «І» отримує в оренду  потрібні їй метри.

І самочинно, з власної ініціативи зламує двері та  «переселяє» пожильців з їхньої жилплощі, коли мешканці кімнат були на роботі. Обуреним людям красиво розповідають, що це тимчасово, що незабаром все буде добре та ще краще. Але це все тільки на словах.

Бо фірма діє на повну і, мабуть, ділиться з ким потрібно бо….

Керівництво лікарні разом з міською владою вирішують взагалі виселити проживальців з цього будинку.

Для початку Міська рада вирішує оцінити стан будинку і доказати, що він не годиться для проживання. Створює «поважну»  комісію, яка визнає гуртожиток не придатним для експлуатації під житлові приміщення. Чи варто говорити, що членів комісії ніхто у гуртожитку  не чув і не бачив, а рішення прийнято у рекордно швидкі терміни. У висновку високоповажної комісії вказано, що будівля може використовуватися під нежитлові приміщення за рішенням місцевого органу самоврядування.  Висновок комісії – це документ, а докумет – підстава до дій.

Обуренні жителі звертаються в усі можливі інстанції, виграють суди та чиновникам байдуже.

Влада розчерком пера ділить будинок навпіл, присвоює нові будинкові номери. І, як милість, надає медпрацівникам аж  81, 4 квадратних метрів переселивши їх усіх у дві кімнати і кухню. Міська влада хутко визначила як житлову площу і кухню, площею 9 квадратних метрів, і коридор, і ванну та й туалет. Цікаво, якими нормативними документами оперували чиновники , приймаючи  таке рішення?

Тепер , на кухні живуть 2 людини. А як мають ночувати ті, кому цим доленосним рішенням дісталася «житлова» площа  в туалеті?

Тим часом міська влада робить вигляд, що дбає про людей, котрі мешкають у горопашному гуртожитку на Федьковича. Бурхлива  діяльність зосереджена на тому, щоб «розселити» мешканців і «забезпечити» їх «ліжко-місцями».  «Дбайливо» підшукується інше житло. Спершу запропоновано кімнати у гуртожитку колишнього комбайнового заводу.  Клерки вважають його цілком придатним для життя. Судіть самі: стіни зруйновані, двері з дірами, місця загального користування занедбані й розбиті (фото!). Чи може здорова, при повному глузді людина погодитися поміняти «непридатне» з точки зору міської ради, та відремонтоване власноруч, житло (фото!) на запропоноване «придатне» ?

Та посадовцям байдуже що пропонувати, лиш би вивільнити такі ласі квадратні метри в центральній частині міста.  Наступною площею, яку запропонували медпрацівникам, стала 5-кімнатна квартира на вул. Симоненка (насправді, 4-кімнатна квартира плюс комірка). Та на диво тут уже декілька десятиліть поспіль живуть літні жінки, котрі свого часу були репресовані й повернулися на Батьківщину. (Фотографії з квартири на вулиці Симоненка додаються.)  Здивуванню жінок з Федьковича та обуренню бабусь не було меж. Та чиновники, як маститі актори,  вдали непідробне здивування і запевнили, що такого не може бути – вказана квартира не заселена.

Невже в міській адміністрації не ведеться облік житла, чи посадовець, який готував пропозицію не знає, що пропоноване жило заселене?! Та думається, чиновники чудово обізнані з ситуацією щодо заселення соціального житла міста, і навмисно пропонують беззахисним жінкам, завідомо непридатне житло.

Декларуючи на сайті у виступах посадовців турботу про горожан Тернопільська міська рада відверто потурає їх . На сайті ТМР знаходимо:  «Ми зробимо все, щоб максимально спростити шлях від подачі заявки на приватизацію до отримання свідоцтва на право власності. Жодних перешкод ніхто нікому створювати не буде. Міська рада у межах чинного законодавства здійснює підготовку гуртожитків до приватизації. Це є перші умови, необхідні для реалізації законних прав мешканців гуртожитків».  (інтерв’ю сумнозвісного заступника тернопільського мера В. Камінського, http://www.rada.te.ua/novyny/8728.html)

У житті ситуація, як бачимо, протилежна.

Окремої уваги у цій ситуації заслуговує позиція керівництва Тернопільської міської лікарні № 3. Адже будівля на вулиці Федьковича донедавна перебувала на балансі означеної лікарні.

Складається враження, що замість того, щоб підтримати своїх працівників, які пропрацювали в закладі більше десятка років, у реалізації їхніх законних прав, керівники провадять якусь потаємну гру.

Взагалі, справа з приватизацією жилплощі в гуртожитку на вулиці Федьковича, 14, має багато недвозначних аспектів. Сподіваємося, що з часом усі ці хитросплетіння, викрутаси і намагання обійти Законодавство України будуть розплутані і отримають справедливу оцінку.  А мешканці гуртожитку зможуть приватизувати житло!

А поки що слова Конституції України: «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати, придбати його у власність та взяти в оренду» залишаються лише гаслом!

Вочевидь, посади і крісла керівників установ та слуг народу  убезпечують їх від дотримання Законів та й звичайної людяності. Ми, у свою чергу, докладемо усіх зусиль, щоб оборудки з будинком на вулиці Федьковича були гласними і законними.

Про admin

Зверніть увагу!

Тернопільська «котельніада» матиме продовження

«Патріот Тернопілля» взяв участь у роботі тимчасової комісії з розгляду питання екологічної безпеки роботи котелень …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *